Киев +2°
  • Винница
  • Луцк
  • Днепр (Днепропетровск)
  • Донецк
  • Житомир
  • Ужгород
  • Запорожье
  • Ивано-Франковск
  • Киев
  • Кропивницкий (Кировоград)
  • Симферополь
  • Луганск
  • Львов
  • Николаев
  • Одесса
  • Полтава
  • Ровно
  • Сумы
  • Тернополь
  • Харьков
  • Херсон
  • Хмельницкий
  • Черкассы
  • Чернигов
  • Черновцы

Андрей Илларионов

Главные итоги украинских выборов для России и Беларуси

Ганна Герман про роботу із Манафортом: «Це ще один мій університет»

02.11.19 - 13:38

Скандалові з можливим тиском із Вашингтона на керівництво України передував інший скандал. Після втечі до Росії колишнього президента України Віктора Януковича колишній журналіст-розслідувач Сергій Лещенко опублікував так звану книгу «чорної бухгалтерії» «Партії регіонів», де, як припускають, вказані різні витрати політичної сили Януковича. Із цієї ж книги стало відомо про те, що виборчу кампанію «Партії регіонів» супроводжував політконсультант Дональда Трампа – Пол Манафорт. Із червня 2018 року Манафорт перебуває в ув’язненні: американський суд відправив його за ґрати на 7 з половиною років за ухилення від податків і фінансове шахрайство.

Про книгу «чорної бухгалтерії» і виплати з партійної каси журналісти «Настоящего времени» – проєкту Радіо Свобода з участю «Голосу Америки» поговорили з Ганною Герман. Вона була прес-секретарем Віктора Януковича ще під час його перебування на посаді прем’єр-міністра, пізніше – його радником, а також тричі була депутатом Верховної Ради від «Партії регіонів».

Відео «Настоящего времени»

Про Пола Манафорта

Ганна Герман працювала з американським політтехнологом Полом Манафортом в Україні, коли той займався виборчою кампанією Віктора Януковича:

– Ми працювали з ним. Я багато чому навчилася у Манафорта, він блискучий технолог, він блискучий стратег. І це був ще один мій університет – робота з ним.

Книга «чорної бухгалтерії» «Патрії регіонів» (Ганна Герман називає її «амбарная книга» – ред.], – це був журнал, в якому робилися записи про витрати партії на якісь речі: на відрядження, ось як Тарас Чорновіл їздив там кудись, йому гроші давали, на рекламу, на роботу з пресою. Це всі заплановані гроші, які під час виборчої кампанії партія витрачає.

– Це були «білі гроші»?

– Ну звичайно! Це все було, звіти вони ж робили – це все було за звітами. Якщо і були «чорні гроші» в кампанії, ну припустимо, тому що різне буває... Я не можу поручитися, що не було якихось там нечистих грошей. Я не можу цього сказати, бо я цього не знаю, я ніколи не займалася фінансовими питаннями. Але якщо такі гроші і бувають, про них ніхто не пише в журналі, це теж відомі речі.

Я бачила цей журнал, де записувалися якісь дрібні витрати на якісь, знаєте, підприємства, на організацію якихось акцій. Це все існувало. Але там не було підпису Манафорта.

– Максимальна сума була – 6 мільйонів доларів, якщо вірити цим сторінкам з цього журналу, які виділялися різним людям. Шість мільйонів доларів – це відрядження?

– Я не знаю, були різні витрати, напевно. Це справа прокуратури: якщо у них є документи, нехай всі партії перевіряють. Партії зазвичай витрачають величезні гроші на вибори. І в Америці те ж саме. Але якщо Горбатюк покаже нам підпис Манафорта там – хоча б де-небудь, – я скажу, що він має рацію.

Сергій Горбатюк до 23 жовтня цього року очолював спецуправління в Генпрокуратурі України – воно займалося розслідуванням убивств на Майдані і справою «про чорну касу» «Партії регіонів». Він розповідає, що в першу чергу були проведені почеркознавчі експертизи.

«Вони в багатьох випадках підтверджують або почерк, або підпис тієї чи іншої особи. Також є свідчення, а їх є достатня кількість, які вказують на те, що вони [керівництво «Партії регіонів»] дійсно отримували кошти і розписувалися про їхнє отримання в цій книзі», – говорить Сергій Горбатюк.

В книзі «чорної бухгалтерії» «Партії регіонів» було прізвище Пола Манафорта і суми для видачі йому. На першій опублікованій сторінці навпроти імені Манафорта стояв підпис тодішнього депутата-регіонала Євгена Геллера. Національне антикорупційне бюро України повідомляло, що серед прізвищ у списку цієї «чорної бухгалтерії» ім’я Пола Манафорта фігурує 22 рази.

Але Ганна Герман стверджує, що Манафорт ніколи не підписував ніяких відомостей.

«Ніколи. Манафорту це було не потрібно. Якби Манафорту хтось давав ці гроші, їм теж це не потрібно. Це все великі вигадки. Це фейк. Це те, що зіграло проти, намагалося зіграти проти Трампа. Трамп не герой мого роману. Але ми повинні бути справедливі і повинні бути об’єктивні», – стверджує Герман.

Журналіст і колишній депутат Верховної Ради Сергій Лещенко опублікував першу сторінку з книги «чорної бухгалтерії» в березні 2016 року, коли Пол Манафорт став керівником передвиборного штабу кандидата в президенти США Дональда Трампа. Уже в серпні 2016 року Манафорт подав у відставку.

За словами Сергія Лещенка, твердження, що підпису Манафорта ніде немає, – «дута» сенсація: «Ніхто ніколи не говорив, що там є підпис Манафорта. Підпис Манафорта є, наприклад, у контракті, яким супроводжувалася «чорна бухгалтерія». Тому що в офісі Манафорта в 2017 році мені передали один із контрактів на ту саму суму, з тією самою датою, яка фігурує в «чорній бухгалтерії», – переказ із киргизького рахунку белізької компанії на американський рахунок Манафорта на 750 тисяч доларів.

Про Джо Байдена

Джо Байден – один із ймовірних конкурентів Трампа на майбутніх виборах у США, а його син Гантер до недавнього часу входив до ради директорів української газовидобувної компанії «Бурісма». Зараз у Конгресі США тривають слухання на тему можливого тиску на Київ з боку Трампа. Його підозрюють у тому, що він просив провести розслідування щодо сина Байдена, інакше кажучи – знайти компромат на свого конкурента на виборах, які пройдуть наступного року. Під час Євромайдану Джо Байден – тоді віце-президент США в адміністрації Барака Обами – був одним із головних переговірників із Києвом з боку США.

– Скажіть, ви Гантера Байдена коли-небудь особисто зустрічали?

– Ні. Але я бачила [Джо] Байдена. Байден не раз телефонував президентові Януковичу. Я знаю, як він серйозно дбав про Україну. Він ніколи не телефонував із якихось особистих питань. Ці питання завжди стосувалися якихось державних справ.

Я пам’ятаю, що Байден телефонував на захист Юлії Тимошенко. І я пам’ятаю відповідь Віктора Януковича, який говорив: «На жаль, це справа суду і прокурора. І я не впливаю на судову владу і на прокурорську владу в Україні». Хоча це могло бути не так, але сказав же він правильно. Було багато дзвінків. Байден дуже часто телефонував. Мені здається, він якось любив Україну. Він багато уваги приділяв Україні, але я не пригадую, принаймні, при нашій владі, щоб він телефонував у якихось особистих справах. Він намагався під час Майдану врегулювати конфлікт.

Про Майдан і Януковича

У січні 2019 року Оболонський районний суд Києва засудив Януковича до 13 років позбавлення волі. Його визнали винним у державній зраді і сприянні у веденні «агресивної війни проти України з боку Росії». Підставою для цього став лист, який Янукович написав російському президентові Володимиру Путіну в березні 2014 року. Він просив Путіна надіслати війська на територію своєї країни «для захисту населення в Україні», де люди нібито зазнавали переслідувань за політичною і мовною ознаками. На той час він уже був відсторонений Верховною Радою від влади, але сам себе називав «легітимним президентом України».

Зараз Янукович переховується від українського правосуддя в Росії.

– Із Віктором Януковичем ви вже не спілкуєтеся?

– Майже що ні, майже що ні.

– Коли ви останнього разу розмовляли?

– Десь років зо два тому, перед тим, як я виступала в суді на його захист. Я зустрічалася з ним. Мене цікавили відповіді на деякі запитання, без яких я не могла собі картину чітко і правдиво змалювати, як воно було насправді. Були деякі речі, яких я не знала, – вони вже без мене відбувалися.

Коли ми з ним говорили востаннє, він уже був у вертольоті – відлітав з Києва. Він мене запевнив, що не збирається залишати країну, що їде на схід України, що буде зустрічатися зі своїми прихильниками там, на сході України. Мене цікавило, чому він ухвалив це рішення – залишити Україну. А без відповіді на це питання мені важко було свою позицію виробляти.

Мене цікавив лист до Путіна про введення військ. Мене цікавило, як це все було. І коли я дізналася і побачила, що були листи до всіх країн, до лідерів усіх країн, які тоді підписали угоду мирну під час Майдану, пам’ятаєте – Франція, Польща, Німеччина і Росія. Росія не підписала, а ті три країни підписали поруку про те, що якщо Янукович забере війська, то Майдан закінчиться мирним шляхом. Що коли він ініціює президентські вибори, то влада перейде мирним шляхом від нього до інших людей. Тому, що він не збирався йти на ці вибори.

Комментарии

Отправить



Loading...